Фрост. Переклад. Переклади

Мої студенти подарували чимало цікавого чтива. Все публікувати, напевне, було б занадто, але деякі з робіт я точно залишу для історії. Перше, що публікую - це завдання з компаративістики: проаналізувати переклади поезії Роберта Фроста "Stopping by Woods on a Snowy Everning". Люблю його у виконанні Сьюзан Серендон:

Ми знайшли кілька перекладів українською у мережі. Та в нашій групі вчиться одна інопланетна панна, котра вирішила, що завданням було зробити власний переклад, за що їй дякую. З нього і почнемо:

Томілович Аліни, МУФ-1

(чомусь без назви)

Чий є цей ліс – мені відомо

Його я бачив біля дому

Не знає він про нашу путь -

Віддався лісу сніговому.

Моїй конячці не збагнуть

Зупинки нашої всю суть

Їй так морозна і страшна

Царівни Ночі спрагла лють.

Трясе запряжкою сповна

Чи тут помилка? – дивина

Бо чути лише вітру свист

І листя шепіт – дивина.

Самотній, темний, тихий ліс

Та я обіцянку приніс –

Йти сотні миль, іти без сну.

Прощай, Морфею,  не засну.

А тепер власне аналіз. 

Віра Хом'як

На разі доступних перекладів українською мовою вдалося знайти три: це переклад В. Кикотя, В. Марача та невідомого автора. Безумовно, всі переклади передають головну думку, ідею твору, закладену в оригіналі автором. Та все ж є відмінності в перекладі, які впливають на сприйняття поезії реципієнтами. Також, кожен із перекладачів мимоволі додає щось своє до твору, бо об’єктивний переклад просто не існує: вже у виборі виражальних художніх засобів мови кожен перекладач проявляє свою творчу особистість. Переклад я сприймаю як творчий процес, якщо це звичайно не буквальний переклад і не підрядник.

Переклад В. Кикотя вільний. Перекладач зберіг систему римування (ааба) і в останній строфі монориму. Йому вдалося передати точні рими за допомогою української фонетики, подібно як в оригіналі. Щодо ідеї, головної думки – вона збережена і передана. В першій строфі переклад близький до дослівного, дуже точний:

Чиї ліси це, знаю я — 
В селі господар і здаля 
Не бачить він, як я дивлюсь 
На снігом вкутане гілля.

На відміну від другої строфи, де переклад не такий дослівний, але тим не менш, доносить до читача думку, що ліричний герой зупинився дуже темного вечора між замерзлим озером і лісом найтемнішого вечора з усіх у році. В оригіналі: «Between the woods and frozen lake 
The darkest evening of the year».

У перекладі В. Кикоть не передав точне розташування героя і час, однак нам зрозуміло, що десь там є озеро і що смеркає:

Конячці дивним я здаюсь, 
Бо серед лісу став чомусь; 
Мороз льоди в ставу кує, 
І вечір вже, а я барюсь.

Хоча це й відхилення від оригінально-авторського опису, однак загальне тло природи все ж хоч і не точно, але передано. Схожа ситуація і в наступних двох строфах. Отже, перекладач не зумів, на жаль, знайти більш точних українських відповідників. Це негатив, але позитив у тому, що пожертвувавши незначною відхиленням від точності змісту, В. Кикотю вдалося досягнути бездоганної форми і мелодики вірша, що для словесного мистецтва не менш важливо.

Переклад В. Маранича здається гармонійним як на евфонічному рівні,так і змістовому, хоча при детальному розгляді і тут є певні вади, про які скажемо згодом. Фоніка збережена, римування, як і попереднє (в оригіналі ааба). Рими точні, здебільшого дієслівні (знаю – споглядаю; зрозумівши - занімівши), однак банальні (відвести-  йти).

Перекладач додає свої доповнення, яких немає в оригіналі, на взір:

Чий ліс це -- я, напевне, знаю:
В селі його будинок скраю;

Він не побачить, спать вже лігши,
Як я сніги в нім споглядаю.

Це перша строфа. Фрост однак не вказує причину, чому господар не побачить гостя: це домалювала уява перекладача. І в оригіналі ліричний герой оглядає засніжений саме ліс, а не гілля. Для кращого зіставлення подамо строфу з оригіналу:

Whose woods these are I think I know. 
His house is in the village, though; 
He will not see me stopping here 
To watch his woods fill up with snow.

Однак друга строфа відзначається врівноваженістю між змістовим наповненням і перекладом. З оригіналом тотожна і складається з вдалих виражальних засобів української мови. Ще на такі неточності натрапляємо в третій строфі:

Дзвенить вуздечкою: "Рушаєм, --
Мов просить, -- час чого ми гаєм?"
Сніжок снується з висоти,
Вітрець легенький пробігає.

В оригіналі автор акцентує на звуках. З одного боку, звук вуздечки коня, який думає, що це помилка, що хазяїн зупинився, а з іншого, на противагу цьому звуку ліричний герой чує інший звук, звук снігу і вітру, який зачаровує його:

He gives his harness bells a shake

To ask if there is some mistake.

The only other sound's the sweep

Of easy wind and downy flake.

Цей мотив є ключем розуміння для останньої строфи, бо далі – ліс таємничий, манливий. Тобто, спочатку ліричний герой зачарований звуком вітру та снігу, а потім це переходить в замилування лісом. Перекладач же змістив таким чином акценти.

Третій переклад також має як позитивні риси, так і негативні. Звукопис вірша майже дотримано, рими неточні, вид римування такий як в оригіналі ааба і монорима в останній строфі.

Така ж проблема, як і у В. Маранича: додавання свого змістового наповнення. Наприклад, в другій строфі з одного словосполучення можна зробити висновок, що дія відбувається в останню ніч перед Новим роком, хоча в оригіналі автор і близько не вкладав такого розуміння. Замість найтемнішого вечора вийшла передноворічна ніч. Це смислове перекручення. Однак наведемо для прикладу твір повністю:

Стою край лісу. Схоже, знаю,
я дім того, хто ліс тримає,
чиї угіддя таємничі
в цю ніч зимову розглядаю.

Мій коник, стриманий зазвичай,
дзвенить вуздою: "Чоловіче,
в найдовшу ніч, що вершить рік,
в цій пустці бути нам не личить.

Пасує краще шлях до ніг,
ніж лісу темного поріг!"
А я б стояв тут до рання
і слухав, як шепоче сніг,

і плив би в часі навмання,
та маю інше завдання:
дістатись в русі до спання,
дістатись в русі до спання.

Хоча цей переклад передає весь спектр настроєвості, однак переважають внутрішні інтенції самого перекладача, що віддаляє цю поезію від оригіналу і від того, що в неї вкладав автор на значну дистанцію.

Отже, з наведених перекладів, на мою думку, найкращим є той, який за мінімум затрат і жертв оригіналу дає максимум відповідності йому і при цьому складається з найвлучніших відповідників іншої мови, які зберігають свіжість і первозданність твору-оригінала, роблячи його максимально «природним» для того мовного середовища тієї чи іншої мови. З огляду на це, найбільш вдалим перекладом (в порівнянні з іншими) є, на моє переконання, переклад В. Кикотя, котрий зберіг максимальну наближеність до оригіналу як за формою так і за змістом.