pro...

Теорію літератури я вже викладала. Давно. Задоволена своїм викладанням не була. Ні, я, звичайно, була на висоті :) А от концепція курсу була, як на мене, недосконалою. І тепер є шанс все виправити.

Постійно згадую роман Сарамаго "Двійник": головний герой - вчитель історії, який на початку твору працює над написанням того, що в нас називається робочою програмою курсу. Причому він готує революційні зміни, бо переконаний, що класичне хронологічне викладання від витоків до сучасності неефективне, більш корисним і правдивим герой вбачає шлях від сучасності до минулого. 

Поки перевіряла свою пам'ять за допомогою Вікіпедії, з'ясувала, що є екранізація цього твору. Чудово! Є вже план на завтра :)

Але повертаюсь до теорії літератури. Тут така справа, що я теж, як і цей герой не вірю в доцільність хронологічної оповіді (сподіваюсь, без наслідків). 

Тож про методологію курсу. 

Те, що я спостерігаю у сучасних іноземних (звичайно, переважно англійських та американських) підручниках, - це розмова (важливо!) про актуальні на сьогодні або недалеке вчора методи дослідження худ.тексту.
Сама в шоці, як можна обійтися без історії літературознавства в Індії, початків теорії в Китаї тощо.
Та зізнаюсь, ці довгі прелюдії, характерні чи не для всіх курсів включно з БЖД, по-перше, зливаються в одну суцільну і невиразну історію походження ВСЬОГО, а по-друге, так віддаляють від суті, що інтерес до предмету просто випаровується при першій зустрічі. Та й у викладача (мене) втрачається тонус.
І ось що я вирішила... Головне - жива енергія думки. Спробуємо її не втратити, Спробуємо говорити, про те, що зараз цікаво. Не створювати мавзолей літературних теорії, а провести ревізію корисних, актуальних механізмів дослідження тексту.
"Отже" - , писав, Г.-Х. Андерсен, - почнемо! Коли ми дочитаємо цю книгу до кінця, то будемо знати більше ніж тепер...