чекаю тебе

У нову дорогу зі старим багажем... Не втрималась і знову згадала Марусю Няхай та її "Чекаю тебе". Не багаж - радше оберіг. Поезія, яка допомогла зрозуміти поезію. Першим крочком у науку десь на другому курсі була стаття  про жінку-автора. Готуючись, була розгублена, бо вихована на класичних красивостях  літератури зі шкільної програми, і раптом - ні рими, ні строфи, ні знаків - нічого зі звичного арсеналу маркерів "прекрасного".  Важливий урок - естетика безмежна, як і її форми.

Непоганий вийшов експеримент на занятті. Почувши вірш, студенти (чи тільки Аліна?) маркували його як "статус підлітка в "Контакті", за кілька хвилин дискусії про образ жінки-ліричної героїні (яка за цей час ще й зістарилась років на двадцять) текст перейшов у ранг поезій, а ще за кілька хвилин - наблизився до високої...